20 лютого в Україні відзначали 10-ту річницю вшанування Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні. Саме в ці дні під час Революції гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піка. Із 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого від поранень померло ще понад 20 протестувальників. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську незалежність – до Небесної Сотні.
У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника вкотре зібрались біля пам’ятного Обеліску, присвяченому студентам і викладачам, які загинули у боротьбі за незалежність України, щоб віддати шану вічно молодому студенту філософського факультету – Роману Гурику. У заході взяли участь ректор університету Ігор Цепенда, представники ректорату, викладачі, студенти та працівники, родина Романа, зокрема мама Ірина Гурик, а також представники ЗМІ.
Роман Гурик – Герой Небесної Сотні, Герой України. Життя молодого юнака, який хотів жити на повну, брати від життя все найкраще, будувати щасливе майбутнє, обірвалося у 19-річному віці. Високу ціну заплатив Роман задля того, щоби ми жили у вільній, цивілізованій країні. Він став одним з головних символів і одним з наймолодших Героїв Небесної сотні, а для всіх нас – прикладом мужності та незламності.
Присутні вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні Романа Гурика та Героїв Небесної Сотні покладанням квітів та запалених лампадок до пам’ятного Обеліску, присвяченому студентам і викладачам, які загинули у боротьбі за незалежність України.
«10-та річниця є ще одним підсумком вшанування пам’яті Романа Гурика та його побратимів. Цей день є тим уроком для нашої нації, коли потрібно подякувати славним українським Героям за їхній подвиг. Це має неоціненне значення, бо вони розуміючи ту небезпеку, яка тоді нависла над країною, першими пішли у бій та віддали життя. На відважному прикладі Небесної Сотні зростало нове покоління українців, яке сьогодні захищає нашу Батьківщину. Для нас зараз продовжуються виклики. Ми маємо споконвік заклятого ворога, який намагається знищити нашу незалежність. Це змушує нас не тільки міцно триматися і вистояти, а й розбудовувати нашу державу, працювати на її користь. Ми повинні об’єднуватися в пошуках нових можливостей для того, щоб допомогти нашим ЗСУ. Ворог розраховує на те, що наша згуртованість похитнеться, але сила українського народу завжди полягала в їхній незламності, непохитності і прагненню тримати удар та вести бій»,- зазначив у своєму виступі ректор університету Ігор Цепенда.
«10 років – це дуже великий проміжок часу, а таке враження, ніби, пройшло тільки пів року. Тому що всі події живі у нашій голові досі. Постійно задумуюся про те, яким би мій син був зараз. У той страшний час здавалося, що гірше уже бути не може, а виявляється, це був тільки початок. Мені дуже шкода наших хлопців, яких ми втрачаємо щодня. Розумію, що наша воля, гідність, незалежність обходиться нам дуже дорогою ціною. Попри все, ці цінності ми змогли зберегти до сьогоднішнього дня. Основне, що є на сьогоднішній момент – це пам’ять. Якщо забудемо, то всі трагічні події можуть повторитися. Потрібно пам’ятати та нагадувати завжди про наші історичні виклики. Бачу, що в Прикарпатському університеті дуже багато молоді справді віддають шану Героям, які є прикладом для усіх і це цінно!», – зауважила мама Романа Ірина Гурик.
Спілкуючись із знайомими Романа, завжди бачиш посмішку на їхньому обличчі, адже їхні спогади наповнені цікавими історіями, враженнями від знайомства з ним, його жаги до життя і вічного руху вперед.
Ми хочемо, аби таким Романа Гурика запам`ятали всі: завжди веселим, активним, цілеспрямованим, з твердою громадянською позицією – зробити щось велике для України. Його фраза: Зараз або ніколи. Хто як не ми?” – назавжди закарбується в нашій пам’яті.
Захід приурочений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні завершився на патріотичній ноті виконанням студенткою факультету іноземних мов Прикарпатського університету Яриною Тарас пісні «Повертайся живим».
